03.10.2011
Вона вже всюди. Глибоко вдихаю і ось вона вже в мені. Осінь… Повітря вже не таке тепле, але ласкаве. Сонце вже не так гріє, але ще більше ніжить. Жовта гуаш, червоне масло і ще трішки зеленої акварелі. Небачені раніше поєднання, яких ми так чекали. Осінь…ця прекрасна осінь. Прекрасна вже тому, що такої більше не буде.
Цей день з тих, коли хочеться співати (без ніякої на те причини) і усміхатися: незнайомим хлопцям, чиїмось мамам, сонечку , небу і жовтим листочкам. Після заняття з йоги ( до речі першого) я назбирала цілий оберемок листочків: з різних дерев, різних за кольором і формою. Якщо подивитися уважно, то й ви помітите, що не знайдеться й двох однакових листків. На кожному намальована своя картина, як ще один витвір мистецтва, витвір природи.
Навіщо мені цей букет із листя? Навіщо помічати ці здивовані погляди дорослих і усмішки дітей? Бо так хотілося принести це осіннє тепло в кімнату, створити якусь особливу атмосферу усмішок і родинного (дружнього) тепла. Залишилось налити всім по-чашечці чаю і ось помилися відверті розмови і такі щирі пісні під звуки гітар…
3 коментарі:
а я если честно не люблю осень...а в Москве она вообще ужасна =(
В Москве, действительно, осень далеко не так хороша, как хотелось бы. Вот сегодня хотела пофотографировать осенние пейзажи, но дождь так не позволил.
уверенна, что Вы еще успеете полюбить осень!!!
Дописати коментар